Бабуся-служниця — утілення християнських засад життя ,служниця пана. Була вона «старесенько-старесенькою, аж до землі поникає, та вся усенька зморщена», але не звільнили її від роботи. І біля печі допомагає, і в саду працює.

А вже лагідна, привітна та добра з усіма! «Зозуленько», «любко» , голубко», «панночку» — звичні для неї звертання.

Хоч і кріпачка, хоч і підневільна, та має бабуся почуття власної гідності. Навіть у присутності панночки-інститутки поводиться спокійно та впевнено. Бо в усьому покладається на Бога: «Буде, як Господь дасть». Звідси — і доброта, і турботливість. Натомилась старенька за цілий день, а не забуває запросити до вечері Устину.

Вистачає у старенької і сил, і мужності втішати тих, хто поруч і нею: «Годі, голубко», — звертається бабуся до Катрі, — «чого нам дуже тривожитись?»

Усі люди змарніли від знущань панночки, тільки бабуся залишилася величною. Як не кричить на неї пані, не лякається бабуся. Не втратила стара кріпачка почуття людської гідності, урівноваженість навіть тоді, коли пані лютувала на неї за те, що вона дала яблучок кріпацьким дітям. «Бог для всіх родить», — спокійно відповідає вона розлюченій пані. — «Подивіться, чи для вашої ж душі мало?»

Терпить бабуся свавілля панські, і інших навчає. Бо, вважає, Господь терпів на цій грішній землі ні за що, і всі повинні наслідувати його приклад. «І терпітиму, пташко!» — спокійно відповідає старенька.

Тягнуться до неї люди, мов до матері, бо сяє бабуся любов’ю.