Автобіографічна поезія Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало». Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі садки, і звучання рідної пісні. Навколо тільки голий степ, убогі, брудні, покриті очеретом казарми. У таких умовах опинився Шевченко на засланні. До того ж поета гнітила заборона писати і малювати. Про що ж пише Т. Шевченко у творах першого періоду заслання? Серед різноманітної тематики виділяються автобіографічні вірші, які повністю розкривають життя певної соціальної верстви народу. Дитинство митця було типовим для тогочасної кріпосницької дійсності. А вірш «Мені тринадцятий минало» написаний у формі спогадів про ті невеселі дитячі роки.

Читаючи поезію, ніби поринаєш у той час, коли Тарас був маленьким хлопчиком, служив козачком у пана Енгельгарда і мріяв стати відомим художником. Тільки чомусь настрій головного героя постійно змінюється.

Перша частина вірша написана в мажорному, радісному тоні. Піднесений настрій ліричного героя пов’язаний з чудовою навколишньою природою: «сонечко сіяло», «ягня, здається, веселилось»… Але все це було швидкоминуче, ніби сон. Обставини раптом змінюються: «недовго сонце гріло», воно «запекло, почервоніло і рай запалило», хлопчик немов прокинувся, і перед ним розкрилось його безрадісне, сумне соціальне становище — він кріпак. І в хлопчика «хлинули сльози, тяжкі сльози», які витерла дівчина, що втішила Тараса-підлітка в горі. Її співчуття осяяло душу хлопчика незмірним припливом радості, опромінило надією — і світ став кращим, дорожчим, ближчим, ніж до цього.

Так майстерно передав Т. Шевченко щасливі, але дуже короткі переживання дитини на тлі безрадісного кріпацького життя. Йому лише тринадцять, а що чекає героя попереду? А буде ще викуплення з кріпацтва, навчання в Академії мистецтв,

поява у 1840 році першої збірки «Кобзаря», нескінченні переслідування та заборони… Т. Шевченко — незламний борець, його твори актуально звучать і сьогодні. Мрії поета про те, що «оживуть степи, озера», а «пустиню опанують веселії села», здійснились. І це робить його нашим сучасником.