Антимонархічні та антиклерикальні мотиви повісті Вольтера. «Боротися проти фарисейства, викривати лицемірство, тиранію, узурпацію, брехню, забобони, марновірство, зруйнувати храм, щоб звести новий, тобто замі­нити брехню істиною, виступати проти жорстокості суду, кровожерливості духо­венства, узяти батіг і вигнати всіх торговців зі святилища, вимагати спадщини для позбавлених неї, захистити слабких, бідних, пригнічених, боротися за пересліду­ваних і пригноблених — ось війна Ісуса Христа. І хто ж та людина, яка вела цю війну? Вольтер!» — так писав про творчість великого французького просвітника його видатний співвітчизник В. Гюго.

Прочитавши цей вислів, розумієш, чому в повісті «Простак» провідними є ан­тимонархічний та антиклерикальний мотиви. Саме монархія і церква, на думку просвітників, є тими чинниками, створеними цивілізацією, які не дають можли­вості вільного вияву «природної людини».

Вольтер змальовує ситуації, які яскраво ілюструють неприродність монархії як форми правління та релігії як офіційної ідеології монархії. Перші зіткнення гурона з проявами релігійних проблем Франції відбулися на шляху Простака до Парижа. Він поспілкувався з гугенотами, за що потім потрапив до Бастилії. Гурон не знав нічо­го про релігійні війни в країні, про Варфоломіївську ніч, коли було знищено тисячі гугенотів, про те, що за ним стежать і записують кожне його слово шпигуни-єзуїти. Гугеноти тікали з Франції до Англії, боячись чергових релігійних утисків і навіть фізичного знищення. На наївні запитання Простака, чому вони тікають з рідної землі, яку дуже люблять, один із них «так патетично оплакував долю п’ятдесяти тисяч родин, що втекли, і п’ятдесяти тисяч інших, яких навернули до віри драгу­ни, що Простак і собі облився слізьми. “Чому,— сказав він,— такий великий ко­роль, що слава його доходить аж до гуронців, відмовляється від стількох сердець, що любили б його, й од стількох рук, що служили б йому?”» Вольтер на прикладі свого героя, який не міг у своїх міркуваннях опиратися ні на освіту, ні на політич­ні чи релігійні погляди, показує, що здоровий глузд у даній ситуації був би дуже потрібний, адже він підказує, як чинити правильно. Безумовно, дії короля та його радників у такому контексті виглядають безглуздими, жорстокими та злочинними.

Простак виявив здоровий глузд і толерантність і в ситуаціях, які не стосу­валися релігійних питань. Передусім це стосувалося стосунків між чоловіком та жінкою. Коли Простак і мадемуазель Сент-Ів покохали одне одного і домовили­ся одружитися, гуронець усю ніч писав вірші, а вранці побіг до коханої просто в спальню, щоб негайно одружитися з нею, порушивши тим самим моральні уста­нови суспільства. Йому незрозуміла неприйнятність його вчинку, насильство над почуттями і переконання абата, який доводив, що перевагу мусить мати закон умовний, і що коли б поміж людей не було угод, закон природи мало не завжди був би природним розбишацтвом.

Простак толерантніший від французів і в питанні віротерпимості. «Немило­сердний суддя… хотів довідатись, якої релігії дотримується гуронець: англікан­ської чи гугенотської. “Я дотримуюся своєї релігії,— сказав той,— як ви своєї”». Таким чином гуронець, якого оточення вважало дикуном, навіть не намагається нікого з присутніх навертати до своєї віри, чого не можна сказати про так званих цивілізованих християн, які украй здивовані і навіть обурені тим, що хтось може сповідувати не їхню віру.

Простак жодного разу не називає Біблію Біблією. Він говорить: «книга, яку дав мені дядько», «книга, яку ви мені дали» тощо. Ці приклади є дуже показовими.

Вислови з Біблії гуронець розуміє буквально, що веде до комічних ситуацій. Після декількох подібних випадків Простак дійшов висновку, який звучить прямим звинуваченням на адресу церкви: «Я увесь час бачу, що у вас тут робиться безліч речей, яких нема у вашій книзі, й не робиться аж нічого з того, що там сказано».

Отже, «природна людина» побачила суспільство очима, не спотвореними іс- іинами, що нав’язані людині цивілізацією. 1 цей погляд виявив не тільки недо­сконалість, а й відверту шкоду для людини основних стовпів, на яких тримається цивілізоване суспільство: монархії та релігії.