Аналіз поезії М. Лермонтова . Вірш М. Лєрмонтова «І нудно. І сумно…» завжди викликає почуття спусто­шення, суму, песимізму — настільки реалістично і переконливо розповів лірич­ний герой твору про внутрішній стан своєї душі. Ліричний герой твору, звичайно, сам поет. Він ще зовсім молода людина (відомо, що помер Лєрмонтов у неповні 27 років), але складається враження, що вірш написаний літньою-мудрою люди­ною, яка багато бачила і багато страждала.

Лєрмонтову не поталанило, адже його життя припало на сумне 30-річчя, яке дослідники назвуть дочасністю: так зреагувала країна на придушення повстання декабристів. Жодної можливості діяти, постійний поліцейський контроль. Отже, і сумно, і нудно.

Перед нами постає людина з оголеною душею, яка відчуває й недосконалість світу, й марність спроб дружити, кохати, діяти. Розчарування, песимізм, самот­ність, депресивний стан — ось характеристика настрою ліричного героя. На від­міну від віршів молодого Пушкіна, які передають його радість від повноти життя, піднесення, спричинене коханням, у поезії Лєрмонтова звучить сумна констата­ція факту: пристрасть, кохання — це лише мить, яка швидко минає. Хоча лірич­ний герой прагне і пристрасного кохання, і повнокровного життя, та його доба не дає можливості цим почуттям розвинутися вповні.

Вірш побудовано у формі запитань та відповідей. Використано риторичні за­питання, окличні, неповні речення. Використаний прийом антитези: радість — мука, життя — жарт… Поезія розповідає не лише про почуття ліричного героя, отже, самого поета, а й про настрій цілого покоління молодих талановитих і іні­ціативних людей, змушених марно розтрачувати сили душі.