Актуальність вибору. Коли читаєш поему Івана Франка «Іван Вишенський», то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її слово звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чер­нець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови.

І це був його вибір, який він зробив після порушення обітниці мовчати протягом десяти років.Ось він, немолодий самітник у печері на горі Афон, після довгої молитви виходить із свого заточення, щоб подивитися на на­родження нового дня. Зворушено серце відкликається на тугу та біль за рідним українським краєм, бо він болів болем своєї України, страждав її стражданнями.

У своїх посланнях і вченим мужам, і простолюдинам Іван Вишенський звертається із закликом боронити національну гідність, не допускати при­гнічення рідної мови, спотворення віри. Чи не перегукуються ці вимоги афонського самітника з актуальними вимогами сьогоденної української на­ції? Пройшли віки, а заклики до національної гідності і сьогодні на прапорах моєї країни. А питання про місце української мови в українській державі ще й досі дискутується у різних колах.

Актуальними у наш час є й дорікання І. Вишенського владикам, що за­мість догляду за паствою пильнують лише свою вигоду. Закидав він і пан­ству, яке зовсім відірвалося від народу. Хіба не вгадуються тут паралелі із сучасним українським суспільством?

Ось у чому я вбачаю актуальність вибору Івана Вишенського в наш час. Щодо мене, то хотілося б повторити рядки із Франкової поеми, які можуть бути дороговказом кожному моєму співвітчизникові, що любить рідну землю: …Дай мені братів любити І для них життя віддати!