АЙВЕНГО. Лицарі — сміливі й шляхетні чоловіки знатного роду, готові прийти на допомогу слабким і знедоленим. Узагальнений образ іде­ального лицаря зображує шотландський письменник Вальтер Скотт в історичному романі «Айвенго».

Айвенго — головний герой твору. Це син англосаксонського фе­одала Седріка, вірний лицар короля Річарда І. Через кохання сина до леді Ровени Седрік посварився із сином. Тому Айвенго назвався лицарем, позбавленим спадку, й обрав щит із зображенням дуба, вирваного з коренем. Це знак відторгнення від батьківського дому. Але низкою перемог та хоробрих подвигів лицар заслуговує на про­бачення батька та високі почесті.

Айвенго перемагає на турнірі самого Тріана де Буагільберга, «жоден із його товаришів не зміг перевершити у військовому мис­тецтві цього юного воїна». Далі лицар рятує єврея Ісаака від жор­стокості храмовника, бо завжди дотримується законів лицарства. «Адже бій — наш хліб насущний, дим битви — те повітря, яким ми дихаємо!» — стверджує герой. Айвенго заслуговує на взаємне кохання найкрасивішої жінки — леді Ровени.

У кінці твору вони грають весілля, на якому був сам король Річард І.   Айвенго був вірним васалом свого короля. Тільки передчасна смерть господаря у Франції завадила досягти хороброму лицарю високих почестей. Айвенго — втілення честі, порядності, шляхетності, відда­ності обов’язку та коханій, справжнього лицарства.

Письменник показує, яких людей не вистачало середньовічній Англії для перемоги в боротьбі за незалежність англосаксів.